2019_12_Lvov_ocenění_1

Львів, Бортники, Оломоуц − Україна п’ятнадцять років тому. В країні йде боротьба з дитячою бездомністю. Спільнота „Мілес Єзу“ засновує дитячий будинок для тридцяти хлопців у селі Бортники. У той час там проїздом з’являється і Руслан Марків. Під час цього візиту він знаходить свою життєву місію, йому вдається дати травмованим хлопцям нову сім’ю, а отже, і майбутнє. У понеділок, 2 грудня, він отримав нагороду від керівництва Львівської обласної державної адміністрація (ЛОДА). Разом із ним і директор Архієпархії «Карітас-Оломоуц» Вацлав Кепрт. «Карітас» вже багато років підтримує цей будинок. Організація допомагає малозабезпеченим дітям і в інших містах Львівської області.

Представники ЛОДА (Львів, Україна) зустріли керівника дитячого будинку Руслана Марківа та директора Архієпархії «Карітас-Оломоуц» Вацлава Кепрта. Їм передали нагороду і подякували. „Допомагати в соціальній сфері – найважче. Ми дякуємо вам за роботу, яку ви виконуєте в Україні, і будемо вдячні, якщо наша співпраця буде продовжуватися та розвиватися й надалі, “  − сказав заступник голови ЛОДА Тарас Грень.  За його словами, Україна переживає важкі часи. Окрім дітей та сімей, допомога необхідна і учасникам АТО, які повернулися з фронту чи досі знаходяться на сході України. Багато хто з них зазнав травми і потребує  допомоги психологів або психіатрів. Вони стикаються з алкогольною та наркотичною залежністю, від цього страждають їхні сім’ї.

Архієпархія «Карітас-Оломоуц» організувала тренування українських психологів для того, щоб вони вміли вирішувати ситуації, пов’язані з посттравматичним синдромом. Вона й надалі відкрита для співпраці, обміну досвідом. Проте найбільше організація зосереджується на дітях, яким необхідна допомога. Конкретно за це було нагороджено її керівника. „За цих п’ятнадцять років, які ми допомагаємо в Україні, для мене це стало особистою справою, моє серце тепер назавжди пов’язане з Україною. В основному тут допомагають наші партнери, яких ми підтримуємо. Наша довгострокова мета − сприяти розвитку громадянського суспільства,” – прокоментував нагороду Вацлав Кепрт і підтвердив, що «Карітас» з радістю поділитися своїм досвідом і вітатиме українських фахівців на стажуванні в Чеській Республіці.

Інший нагороджений Руслан Марків уже багато років керує дитячим будинком для хлопців у Бортниках. «Карітас» його підтримав, особливо в його починаннях у 2014 році. „В дитячому будинку ніхто не замінить маму і тата, але у Бортниках це виходить, мабуть, навіть на 90 %, і це дивовижно,” − хвалить Вацлав Кепрт.

Руслан Марків щодня працює з дітьми, які опинилися в складній ситуації та потребують допомоги. „Наш осередок для хлопців та дівочий центр у Бірках були першими будинками для дітей сімейного типу. До цього існували лише державні великі інтернати. У нас не було досвіду, і тоді ми познайомилися з Вацлавом. Він запросив мене до Чеської Республіки, щоб подивитися, як це працює в менших приватних будинках. Я дізнався, як центри реорганізувались з великих на менші та навпаки. Це було для мене чудовим досвідом. У Бортниках нам сьогодні є що показати, це доказ нашої успішної співпраці,” – говорить Руслан Марків, заявивши, що Архієпархія «Карітас-Оломоуц» допомагає будинку до сьогодні.

Будинок у Бортниках − до і після

У будинку в Бортниках проживає 30 хлопців. Багато з тих, хто вже виріс і навчається або має роботу, повертається сюди на свята чи вихідні. Це їхній дім. Але початки були складними. В єдиному будинку, на першому поверсі було досить тісно: їдальня, кухня, душові кабіни та туалети, школа, каплиця… Хлопці спали в тісноті, в маленьких приміщеннях. На кухні розміром 2,5 х 5 метрів готували для тридцяти людей та сільськогосподарських тварин. У вікнах були шматки скловати для ізоляції, щоб всередину не сильно тягнуло”, − згадує директор «Карітасу» Вацлав Кепрт. Незважаючи на це все, він бачив, що до дітей добре ставляться, і вірив, що будинок буде продовжувати розвиватися. Під керівництвом Руслана Марківа так і сталося: минулого року будинок став незалежним.

Дім у Бортниках нагадує сім’ю. “В хлопців тут є свобода. Вони в будь-який час можуть поїхати в село, також багато хто приходить до них у гості, тут вони формуються, вивчають англійську, деяким допомагає психолог. Окрім того, вони багато працюють,” − описує Вацлав Кепрт, додаючи, що хлопці займаються господарством, вирощують картоплю, виготовляють сік, займаються бджільництвом та утримують домашніх тварин. Вони допомагають кухареві та вихователям з прибиранням. Будинок утримують власною працею та пожертвами.

Сьогодні на території знаходиться будинок з  кухнею, їдальнею, житло та каплиця. Приміщення, де раніше знаходився дім, перебудували на школу з базою для волонтерів. Будинки оточені великим садом. В даний період Руслан Марків разом з хлопцями та іншими помічниками готують  чорничні поля, за допомогою яких в майбутньому вони стануть фінансово незалежними.

В українських будинках перебувають травмовані діти ( деякі втратили батьків, з інших знущались,використовували). Невеликий будинок, наприклад, такий як в Бортиках є для хлопців притулком, на відміну від державних установ, де досі проживає по 300,400 дітей. “Неможливо задовольнити емоційні потреби стількох дітей, яким не вистачає соціальних навичок. Вони не вміють піклуватися про їжу, готувати, закуплятись, не вміють домовитись з іншими. Там панує рестриктивний режим. У Бортниках все по-іншому, хлопці вміють піклуватися про себе: навчаються, працюють чи те й інше. Також зустрічаються з дівчатами, один з них скоро й одружиться. Вони успішні в житті, а це дуже важливо,” − порівнює Вацлав Кепрт.

Слід «Карітасу» в дитячому будинку

Архієпархія «Карітас-Оломоуц» підтримує будинок у Бортниках з 2004 року. Вона допомогла побудувати школу, дитячий майданчик, облаштувати промислову соковижималку, придбала трактор та сільськогосподарську техніку для обробки поля… Щороку хлопцям роздають різдвяні подарунки, які готують деякі чеські члени «Карітасу» та благодійники (приватні особи, цілі сім’ї, компанії, однокласники). Також дуже допомагає Студентський фонд.

Кароліна Опатрілова

Фото: Павел Ланґер, Архієпархія Карітас Оломоуц

Leave a Comment